Наявність героя тут виключно обов'язкова, бо тільки так ми зможемо
порівнювати себе з ним та зі всесвітом навколо нього, шукаючи власні
тригери та помилки, які тепер, побачивши та усвідомивши,
можна буде видворити з себе або свого оточення.

Його інструмент можна порівняти з автобусом забитим людьми, в якому є крадій. Якщо ніхто на нього не буде звертати увагу - він буде красти. Спочатку тут, потім в різних маршрутках, з часом запити, звісно, почнуть рости, для чого треба буде шукати напарників. Після, почнуть з'являтися зони впливу, крапля влади, об'єднання зон впливу з колегами і в кінцевій точці (якщо уявимо, що він пройшов весь шлях і ніхто не звертає на нього уваги) бандит стає владою. І це є тільки початок. Про війни згадувати?

А якщо всі люди з автобусу будуть дивитися на крадія - він повстане перед вибором:
- Вкрасти і понести відповідальність
- Змінювати свою систему цінностей, адаптуючись під маршрут свідомих людей.
Цей інструмент зміни суспільства підійде більше, ніж два основних, які використовуються сьогодні:
1. Не звертати уваги. Не в мене краде і добре.
2. Побити і викинути з маршруту.
Два цих варіанти диструктивні і не несуть ніякого розвитку суспільства, окрім нового закону чи правила протидії шкоді, що спонукає її еволюціонувати і замикати коло людського божевілля.

Кому це вигідно?
Подумай про це.

Але щоб всі в маршрутці почали звертати увагу на крадія, має бути ретранслятор цих думок, споглядач за всім, що відбувається, яким і є наш герой. І це не тому, що він геніальний, обдарований Богом, чи в людей не вистачає мозку, а тому, що йому колись пощастило побути наодинці з собою, випавши на деякий час з кола системного хаосу. Саме це дало йому змогу перефокусувати увагу з форми на суть, після з себе на оточуючий світ і почати спостерігати за ним і собою в ньому.

В результаті спостережень, він усвідомив, що в більшості людей за все життя немає часу зупинитися: спочатку ти несвідомий, потім ти в дитсадку, школі, університеті, далі або робота, або весілля і робота, діти, і знову по колу, тільки цього разу ти в ролі батьків. І на кожному етапі ти всім щось винен. Ці борги не дають тобі зупинитися, а якщо намагаєшся, чуєш фрази накшталт: "Хочеш жити - вмій крутитися", "Рух - життя" та т.і.
Це усвідомлення стало рушійною силою героя і він, що доволі іронічно, видумав собі борг - спровокувати "зупинку" в житті середньостатистичного Хомо, задля його розвитку, який призведе до розвитку суспільства в цілому.
Слово "Герой" варто розуміти, як героя роману, а не супергероя, типу Бетмена. Бо якщо подивитися правді у вічі, він робить це не з альтруїстичних поривів, а хоча б для того, щоб його онуки не росли поміж ідіотів, які будуть їх глибше затягувати в таке зручне та звичне нам коло.

Тому якщо на якийсь момент здалося, що герой - пацифіст, космополіт, анархіст і найсвітліший добряк - ні. Методи досягнення благих цілей лежать через холоднокровну жорстокість, безкомпромісність та примушення до добра.
Це можна порівняти з кривавими тортурами, допоки в'язень не вирішить бути свідомим, емпатичним. Це схилення до самосвідомості через вибір:
- Або знімаєш свою пов'язку з очей
- Або її тобі знімають катуванням