Герой "DOMB 2: DOWN" - реінкарнує.

Заявка
(В якому світі народився Герой)

Твої маленькі мізки я підірву.

Твої дешеві маски зараз зніму я бо...

Бо є історія, тобі розкажу її про...

Про чорнодирря розуму та багно.

Є чоловік, живе на сході там,

Де батьківщина теж, де оборони храм.

Жене він без розбору закордонних ворогів,

І непохитний через це стоїть твій Київ і Львів.

Ненависть

Dance on my bones

Тобі, мій брате, ще далеко до перемоги,

Якщо зі злоби всі усипані твої дороги.

Рашизм ми виженемо Z, зі своєї землі,

Але їх зерна проростають, проростає в тобі 

Ненависть.

Якщо фізично їх не стане - це ще не кінець,

Якщо тривога не гудить - ти ще не молодець,

Ти маєш викинути з себе їх оте зерно,

Що перетворює тебе, твоїх дітей на багно.

Поки виховуєш ти їх - вони виховують тебе, 

але все марно, бо зерно росте.

А жінка дивиться і плаче, бо нічого вже не значе - 

дітям передав зерно своє.

Ось діти вже повиростали, онука вам подарували, 

але виросло ще більш дурне,

Бо вже три покоління зерно росте.

Ненависть

Dance on my bones

(Продовження заявки та пояснення
Чому цей світ такий)

???. Раби. (?)

???, а зараз - ні. (?)

??? тоді (?)

А заразні

???, Раби (?)

Раби.

Рукою бам, 

Ногою бам-бам-бам.

Спиною, ба?

Ногою бам-бам-бам,

Рукою ще раз бам.

Кіркою бам,

Ногою бам-бам-бам,

Рукою ще раз бам,

Спиною знову бам,

А головою я…

Я нею не бум-бам, бо я роблю все вам.

І дітям, і внукам, і пра-пра правнукам.

Роблю на всю сім’ю, бо я її люблю.

Будую і плету, працюю і люблю.

Працюю і люблю.

Бум-бам

??? сім’ю (як і батьки)

???, а вдома сплю (?)

??? куплю (?)

??? (?) та піду.

???, раби (?)

Так було, а зараз - ні.

???. Раби.

Рукою бам, 

Ногою бам-бам-бам.

Спиною, ба?

Ногою бам-бам-бам,

Рукою ще раз бам.

Кіркою бам,

Ногою бам-бам-бам,

Рукою ще раз бам,

Спиною знову бам,

А головою я…

Я нею не бум-бам, роблю гроби всім вам.

І дітям, і внукам, і пра-пра правнукам.

Гроби на всю сім’ю, бо я її люблю.

Сиджу вінки плету, гроби роблю, люблю.

Гроби роблю, люблю.

Куди ти ведеш своїх дітей?

Не дай своїм дітям стати рабами.

Не дай своїм дітям жити як ти.

Не дай своїм дітям бути тобою.

Не дай своїм дітям бути як ти.

Не дай своїм дітям стати рабами.

Не дай своїм дітям бути як ти!

Макітра не бум-бам, роблю гроби всім вам.

І дітям, і внукам, і пра-пра правнукам.

Гроби на всю сім’ю, бо я її люблю.

Сиджу вінки плету, гроби роблю, люблю.

Гроби роблю, люблю.

Бум-бам

Макітра бам-бам, бум-бам, бум, бам.

(Далі про світ. Тепер про те, що відбувається вдома)

- Кожен день я прокидаюсь, дую в х...буй

У своєму гаманці. Дитина, жуй!

Жуй знання, щоб ти не був такий, як я.

Як навчишся - їдь, в росії є життя.

- Кожен день, так кожен день,

Знов це каже, Боже,

Кожен день, так кожен день. 

Не твій син я може?

Кожен день, він кожен день

Каже, що все знає.

Кожен день, він кожен день...

В рашку не втікає.

- Як це ти не хочеш? Батько краще знає.

Тобто, сам їзжай? Хто тут заробляє?

Як ти смієш нахабніти, я ж тебе навчаю.

Пішов нахер з дому, все, я тебе не знаю.

- Живи як хотів, але тепер без батьків.

Шукай позитив. Іди шукай позитив.

- Думки суб'єктивні, вони нерозривні вже...навіть за гривні.

Устої масивні, непробивні та лжеконструктивні.

Їх не цікавлять закони державні, вони самоправні.

Закриті їх ставні на серп і на молот, вони невиправні.

Ви, нудно шановні, мої однокровні, 

Пливете у човні з дірками назовні,

 Всі злобою повні, давно бездуховні, 

Ви - люди умовні. Гріхи поголовні.

 Думки невгамовні виходять назовні 

В слова невимовні, бо всі ілюзорні.

Слабі, беззмістовні та холоднокровні 

Ви, непробивні та ви невиліковні.

Ясно?

Шукайте позитив тепер.

(Про вчителів. Продовження пояснення, чому цей світ такий)

- Величезна купа влади у кожного в руках

А ви тупо, блядь, навчаєте по колу ходити.

Ви всі робите вигляд, що життя - це пах

І нічого у школі нам про це говорити. 

- Ні! Думати навчати - це задача батьків,

А в мене є програма, що ти хочеш сказати?

- На суспільство поїбать, я все зрозумів.

- Я вже не дитина, мені треба заробляти!

- Ти дитина навіть зараз, чуєш що тобі кажу?

Я бачу пил та бруд здійнялись аж до твого вітражу. 

То, Хомо, треба протирати, відмивати каре скло,

Бо з нього дітям роблять очі...

- Мені ніколи, не хо!

-Та як же тобі пояснити, щоб не було силоміць?

Та як макітру ту відмити, нагадати що є міць...

- Так, лекцій, мені не треба, в мене нема часу.

- Не вистачає часу, я ж про це і кажу,

В тебе на дитину і в мене буде теж.

Не вистачає часу, я ж про це і кажу,

В мене буде теж, через тебе буде теж.

Не вистачає часу (4р)

- Нащо повторюєш, це не на часі.

Він знає математику і хімію він знає теж.

Це завдяки моїм знанням, ти, Чес, херню верзеш.

- Так, знає математику, так, хімію він знає теж,

Але як жити не їбе, бо ти збираєш кеш.

Це плачуть роботи

Їх всіх створило ти

Вони стучать тобі

Вони у голові

Їх всіх створило ти

Скільки ще тебе чекати, щоб ти, хомо, зрозумів, 

Що ти для когось гуру, вчитель, ти - язик поміж зубів.

Тож треба себе пізнавати та читати між рядків,

Щоб учнів зміг своїх навчати не робити жабраків.

То, Хомо, треба протирати, відмивати каре скло,

Бо з нього дітям роблять очі, в них народжується зло.

- Можна повільніше, бо не лягло...

- Моя арифметика дуже проста:

Згадуєш терміни - ділиш на два, 

Вбиваєш під скроню хештег "маячня",

Видаляєш усе до нуля.

Навіть якщо там є слово "Сім'я", ТА

Навіть якщо твоє "справжнє" ім'я. ТИ

Зробиш з роками свої племена, ЩО

Дасть тобі змогу крутити руля.

Кожен із нас - школа кордон.

Кожен із нас - зброя та патрон.

Кожен із нас - море та паром.

Кожен із нас - гандон.

- Це плачуть роботи

- Діти-роботи

- Їх всіх створило Ти.

Це діти-роботи

Вони стучать тобі.

- Ми - діти-роботи

- Це діти-роботи

- Ми - діти-роботи

Діти-Роботи

(Знайшов мрію, вирішив втілити)

Про що ти мрієш?
В тебе все вийде
Просто візьми...

(Причина, чому не може втілити мрії)

На

На-На, На, На-На, На-На, На,

На-На, На, На-На, На-На, На...

В нього більше немає дому,

Нещодавно не стало й батьків.

Тепер доля блукати одному

Серед градів потужних і злив.

Діти також померли, він лає

Окупантів з Росії. А тих,

Хто боронить в окопах, стріляє....

Пам'ятає він всіх.

Пам'ять ця не дає йому вмерти,

Відтягнула його з-під межі.

Пам'ять каже: - "Тепер волонтер ти.

Тож героїв своїх збережи"

Це почувши, душа замолилась, 

Підійшовши до храму зрання,

Голова його важко схилилась,

Перед церквою Львова. Та я

Чую вперше такий безтурботний 

Поруч з ним голос як мертвяка, 

Промовляє у формі болотній

Гей, панове! На повістку, НА!

На...

А тим часом хтось у черзі чекає,

Його номер 77702.

Чолов'яга у формі це знає,

Йде до церкви і каже всім "НА!"

На-На, На, На-На, На-На, На,

На-На, На, На-На, На-На, На...

(Вайб однієї зі сторін, між якими знаходиться Герой)


Сидить дитина та коліна обіймає,

 Паралельно через крики за матусею спостерігав.

  На ній якась людина, інший голову тримає,

 А третій гострим поміж ніг у тата щось чіпав.

У тата чіпав

Не буде більш сестри у нього і не буде брата,

Бо матір не захоче вже, і не зможе тато.

Ті троє насміхаються, кричать бЕндерам страта,

Кричать коротке слово їм, підпалюючи хату.

- Як же звучать звуки їх божевілля, як же звучать, покажи?

Як виглядає людське поневілля? Що ж це за слово, скажи.

- "Гойда", 

"Можем повторить",

"Я еще не начинал",

"Гойда!"

(Вайб іншої зі сторін, між якими знаходиться Герой)

- Я тебе не впізнаю, не впізнаю тебе я.

Де твоя дорога, що це в тебе за алея?

Вигуляв собачку, гуманітарки пачку взяв,

Навкарачки ти носиш подачки.

Руки, ноги є на місці?

- Так, авжеж.

- Так чого ти тут сидиш, гуманітарку жреш?

Є безліч містечок, можна бути потрібним,

Стань же ти людиною, а не людоподібним.

- Так а шо? Шо я? Шо?

Та я маленька людина, та хочу жити без бою,

Та в мене жінка Карина, та ще й трахаю Олю,

Таке заплутане життя, не можу я поки боротися за волю.

- Так а шо? Шо я, в лоб?

Не пропоную я тобі іти одразу на фронт.

Є багато варіантів, зараз всі розкажу...

Але хвильку почекай, бачиш,

Он, на горизонті ту русню?

Вгадай русня, вгадай русня,

По ком звонят мои колокола?

Вгадай русня, скажи русня,

По ком звонят мои колокола?

- Так а шо? Шо? Шо ти?

Що ти відволікся? Треба нам договорити.

Є багато варіантів, зараз всі розкажу,

Ось, карту я приніс, її тобі покажу.

Можна волонтерити, а можна воювати,

Також вимкнути істерики, людей застерігати

Від жаги до імперій. Будь у своїй сфері.

Якщо не запам'ятаєш - запиши це на папері.

- Так.

- Можна відокремити та кинути за грати

Все, що в руськом мірє, його не копіювати,

А краще просто встати, телевізор не вмикати,

Собі ФОПи відкривати, або йти і працювати.

Економіку країни треба швидше підіймати,

Тому ти свої бажання маєш конкретизувати,

Пропаганду не сприймати, не жалітися на втрати.

Вже сьогодні є можливість мозок свій контролювати.

Вгадай русня, вгадай русня,

По ком звонят мои колокола?

Вгадай русня, скажи русня,

По ком звонят мои колокола?

(Усвідомлення наскільки довго існує проблема
І що вона не тільки в нього була.
А і у всього його роду, його оточення
Друзів, вчителів, на яких до цього
Так наполегливо прискав жовч)

1
7
0
8

Рік 1708
Тік-Так
Рік 2022
12700282
Як стирання часових кордонів

2
0
2
2

(Впадання в глибоку депресію через усвідомлення)

(Пошук виходу з депресії через релігію)

Немає в нашім світі

Біль святішої людини,

Богом очі там відкриті,

Там святі навіть судини

Чує господа нутром,

Будує словом новий дім,

Він знає як прибрати ком.

Ти дякуєш йому X7!

- Відпусти...

О, любий отче,

Відпусти мої гріхи,

Відпусти,

Благаю, отче,

Відпусти...

- Я відпущу, дитино,

Ставай вже на коліна,

Рота для причастя відкривай,

Та святість мою ковтай.

Помолимося я і ти.

Батькам про це ти не кажи,

Бо ісповідь - це тільки ми,

Все інше - то гріхи.

Скидай своє вбрання, дитино.

Не соромся, говори.

Ця ісповідь десь на годину,

Чщщщ...а тепер мовчи...

Я вхожу між холмів маленьких,

Там причастя залишу,

І всі гріхи твої, дурненький,

Замолю, я відпущу.

- Відпусти...Благаю, Отче... Відпусти...

(Далі розбиття четвертої стіни для привернення уваги до проблеми)

(Пошук іншого варіанту виходу з депресії)

Куди люди зникають?
Та чи зникають взагалі?
Ви куди?

(У відповідь тиша. Герой
Наполегливо починає стукати в двері
За якими, як він думає, є відповідь.
Двері відчиняються
І починається спектакль.
Що саме там відбувається
Залежить від твоєї здібності мислити.
Двері зачиняються.
Фінал)

(1. Вихід з депресії
2. Смерть, яка знову повертає на початок альбому.
Вирішувати тобі)

- В мене дуже маленький холодильник і

І не дуже сучасний світловий лічильник,

За вікном дуже голосно вночі кричать...

- В тебе стільки проблем, ух ти ж йоптіть, дядь.

Мабуть у твоїх сусідів дуже кльова тачка,

А у друзів грошей тьма, і під матрасом пачка. 

Є знайомий, у якого дуже гарна жінка,

А в тебе маленький...холодильник.

- Дуже дорогі платіжки,

В маркеті погані знижки,

Знов щось треба, знову пішки,

Мало коштів. Де, хоч трішки

Розуму, бо всі тупі,

Невиліковно хворі й злі,

Такі ж як ви, мої батьки...

- Вже нікуди тобі піти,

Бо в тебе проблеми.

Боже, які ж в тебе проблеми, ой...

(Розбиття четвертої стіни.
Дарую тобі справжні проблеми.) 

Насолоджуйся!

Початок DOMB 2
(Початок подій після виходу з депресії.
Глобальне розбиття четвертої стіни,
Яке виходить за рамки одного альбому
Та музики в цілому)